Новина

«А коли я відпустила минуле, захотіла жити»: історія Оксани про шлях до відновлення після пережитих випробувань

Гендерно зумовлене насильство може проявлятися не лише у фізичних нападах, а й у погрозах, приниженні та психологічному тиску. Його наслідки відчувають і діти, які живуть у постійному страху.

Своєю історією з нами поділилася Оксана. Завдяки підтримці фахівців ГО «Відповідальні громадяни» вона поступово відновила сили, повірила в себе й почала будувати життя, у якому знову з’явилося місце для власних бажань і радості.

«Зсередини ти просто згораєш від усього цього. А з іншого боку — кому воно треба?» — так Оксана описує свій стан у той період.

У першому шлюбі жінка вже пережила насильство й знайшла в собі сили піти. У наступних стосунках ситуація повторилася. Партнер ображав її, психологічного тиску зазнавали й діти. Старший син Оксани від першого шлюбу навчається за кордоном. Молодший, 7-річний Марк, живе разом із нею. Щоб син не ріс без батька, жінка роками терпіла насильство й залишалася з партнером. Водночас забезпечувати родину доводилося переважно їй.

«Я працювала на двох-трьох роботах. Треба було платити за квартиру, за все. Коли вдома було неможливо перебувати, ми з Марком виходили гуляти до пізнього вечора. Інколи на ніч залишалися в дитячому садочку, де я працювала. Директорка дозволяла».

Зрештою під час чергового епізоду фізичного насильства жінка знову звернулася до поліції. Після цього чоловік пішов, але ситуація ускладнилася.

«Він почав погрожувати. Я не розуміла, що мені робити. Боялася, що можу втратити сина».

Марк також важко переживав ситуацію. Хлопчик боявся батька, ховався, плакав, кричав і намагався втекти. Оксана бачила, як сильно дитина налякана, але сама почувалася безпорадною. Поговорити про те, що відбувалося, їй було майже ні з ким.

«Колеги бачили синці та мій стан, але нічого не питали. А я тим часом з головою поринала у роботу, адже чим більше працюєш, тим менше думаєш про все це. Та й гроші потрібні були. Мама казала, що дитині потрібен рідний батько. А я думала про дітей, про те, як усе витримати».

Наприкінці весни 2026 року Оксана звернулася до соціальної служби із запитанням, чи може втратити батьківські права через конфлікт із колишнім партнером. Там їй порадили звернутися по допомогу до фахівців ГО «Відповідальні громадяни».

«Я не знала, що можна ось так звертатися. Раніше слово “психолог” для мене було як “здуріла — тоді звертаєшся”. Але коли тебе б’ють, ображають тебе та дітей і це відбувається систематично, ти маєш до когось звернутися».

На той момент Оксана була сильно виснажена, що не могла справлятися з буденними справами, усі сили йшли на роботу та дітей. 

«Психологиня сказала, що я дуже закрита. У мене було одне за одним: одна травма, потім інша. Я не могла просто взяти й відпустити все це. Ми потроху почали працювати».

Одним із завдань під час консультацій було знайти те, що приносить Оксані задоволення. Не щось велике чи складне, а прості речі, на які раніше вона майже не звертала уваги.

«Ми шукали десять справ, які мені подобаються. Я почала просто сидіти на лавці й дивитися на траву, небо, квіти. Почала просто сидіти та дихати. Раніше я постійно кудись бігла, щось робила. А тут треба було зупинитися й побути з собою».

Поступово жінка вчилася прислухатися до себе та власних почуттів. Важливим для неї стало й усвідомлення того, як її емоційний стан впливає на сина.

«Психологи вчили мене заспокоюватися, медитувати та посміхатися, щоб і Марк то все бачив. Бо коли дитина бачить, яка я, то й на нього воно транслюється».

Марк також отримав психологічну підтримку. Оксана помітила зміни не лише в його настрої, а й у поведінці. Одного разу вони зустріли колишнього партнера на вулиці. Чоловік попросив сина зупинитися й поговорити, але хлопчик, який їхав на велосипеді, вирішив не зупинятися.

«Раніше він був дуже злий, наляканий, тікав від батька, плакав, ховався. А тут Марк геть спокійно розвернувся та поїхав далі. Наче його там і не було. Для мене це було дуже показово».

Жінка також отримала юридичні консультації щодо квартири, у якій живе родина, та захисту своїх прав. Тепер вона намагається вирішувати питання, пов’язані з колишнім партнером, за допомогою юристів і без прямого спілкування з ним. Так Оксані легше відстоювати свої інтереси й зосереджуватися на собі та дитині.

Зміни торкнулися й роботи. Оксана змінила її та тепер працює з дітьми, які залишилися без батьківського піклування й мають складні життєві історії.

«Я хочу їм показати найкраще, хочу змінити їхнє життя, щоб вони раділи йому, щоб вони не оглядалися назад, коли було дуже важко й страшно і не було захисту. Щоб вони жили та будували плани на майбутнє».

Оксана знову почала знаходити час на себе й на приємні моменти із сином. Про те, наскільки змінилося її життя, вона розповідає через прості речі, які тепер знову приносять їй радість.

«Я ходила сива. Я не стриглася. Хвостик зав’язала, вдягла джинси та футболку — і побігла на роботу. А коли я відпустила оте все, захотіла жити. Я постриглася, пофарбувалася, почала вдягати плаття. Ми почали гуляти з сином для задоволення. Я змінила роботу і туди я спокійно йду, а не біжу».

Оксана шкодує, що не звернулася по психологічну допомогу раніше. Та хоче, щоб жінки, які переживають подібне, не відкладали турботу про себе й дітей і не чекали, поки сил витримувати ситуацію майже не залишиться.

«Я хочу, щоб вони ні в якому разі не сумнівалися у своїх силах. Щоб у першу чергу думали про себе та своїх дітей, а не так, як я, — про чоловіка і про те, що він батько дітей. Я хочу, щоб кожна жінка не доводила своє життя до останньої краплі, як у моєму випадку. Щоб не боялися та зверталися по допомогу».

«Я дуже вдячна вашим фахівцям за те, що вони з’явилися у моєму житті та допомогли мені», — додає Оксана.

Підтримка, про яку йдеться у публікації, надається в межах проєкту ЮНІСЕФ «Послуги захисту для найвразливіших дітей та батьків (або осіб, які їх замінюють) у громадах Донецької, Дніпропетровської та Запорізької областей», який реалізує ГО «Відповідальні громадяни» за фінансової підтримки Уряду США та ЮНІСЕФ.

Якщо вам або вашій дитині необхідна психосоціальна допомога – звертайтеся за номером гарячої лінії: +380 66 567 00 16 (графік роботи гарячої лінії: пн-пт з 9:00-18:00).

Більше новин