Гаряча лінія: +38 (066) 567-00-16
Допомогти
    Допомогти
    Новина

    «Найважливіше — знати, що є люди, які допоможуть». Історія Крістіни, яка знайшла підтримку для своєї родини після вимушеного переїзду

    «Коли переїжджаєш у нове місто, дуже важко зрозуміти, до кого звертатися по допомогу. Не знаєш, де знайти потрібного лікаря чи спеціаліста. Знайома порадила звернутися саме до вас, і я їй дуже вдячна», — згадує 29-річна Крістіна, яка рік тому разом із двома дітьми була змушена залишити Велику Писарівку на Сумщині через постійні обстріли.

    Після переїзду до Охтирки на маму двох дітей чекали нові виклики: пошук житла, адаптація доньки Варі до нової школи, а головне — допомога п’ятирічному Єгору, який має інвалідність.

    «Я не знала, куди звернутися. Нам потрібна була комплексна підтримка: психолог, логопед, дефектолог, реабілітолог. Не всі спеціалісти працюють із такими дітьми, як Єгор. Найважче було просто зрозуміти, де їх знайти», — розповідає Крістіна.

    Про мобільну бригаду ГО «Відповідальні громадяни» жінка дізналася від знайомої. Тут їй допомогли знайти потрібних фахівців для сина, зорієнтували з оформленням документів і підтримали на новому місці.

    «Ваші фахівці записали нас до дефектолога, на консультацію до логопеда, підказали, як оформити документи. Мені дуже сподобалося, що люди тут відкриті й прості. Знаєте, іноді приходиш в якусь організацію і здається, що на тебе дивляться так: «Прийшла ще одна…». А тут навпаки — сказали: «Звертайтеся, ми вам допоможемо». Постійно телефонували, якщо знаходили щось корисне: чи нового спеціаліста, чи могли щось порадити».

    Невдовзі Єгор почав відвідувати індивідуальні заняття з фахівцями. Уже після кількох зустрічей мама побачила перші зміни.

    «Раніше Єгор не міг довго зосередитися на одному занятті, майже не використовував вказівний жест. Зараз, якщо йому щось потрібно, він уже може показати пальчиком. Мені також пояснили, як правильно займатися з ним удома. Якщо чесно, я думала, що він не зможе сидіти на заняттях і виконувати завдання. А тепер бачу, що може».

    Підтримку отримав не лише Єгор. За рекомендацією фахівців старша донька Варя почала відвідувати гуртки в Молодіжному центр – займається малюванням і танцями. Та найважливішою, зізнається Крістіна, стала підтримка, яку отримала вона сама.

    «Найважчим для мене було прийняти те, що моя дитина має інвалідність. Ще важче — навчитися реагувати на поведінку інших людей. Коли Єгор голосно кричав у магазині чи на вулиці, люди дивилися з осудом. Я приходила додому і плакала, адже не знала, як захистити свою дитину, як поводитися в таких ситуаціях. Особливо важко було тому, що я переїхала в чуже місто, де нікого не знаю. Люди не знають нашої історії й думають, що дитина просто вередує».

    Під час зустрічей із психологом жінка навчилася по-іншому реагувати на такі ситуації та поступово приймати нову реальність.

    «Я ще не повністю прийняла, що в мене дитина з інвалідністю. Але працюю над цим. Психолог дуже допомагає. Іноді просто хочеться, щоб тебе вислухали й не засуджували. Уже від цього стає легше».

    Попри всі труднощі, Крістіна не перестає мріяти. Вона хоче відкрити власну справу — місце, де родини, які виховують дітей з особливими потребами, зможуть придбати безпечні продукти харчування.

    Найбільше ж вона мріє про майбутнє своїх дітей: щоб Варя жила звичайним дитячим життям без війни, а Єгор мав поруч хороших фахівців і зміг успішно соціалізуватися.

    «Я дуже переживаю за його майбутнє. Хочу зробити все можливе, щоб він більше розумів цей світ, міг спілкуватися з людьми й почувався впевнено. І дуже добре, коли поруч є фахівці, які можуть допомогти у цьому».

    Ця публікація та допомога, про яку в ній йдеться, стали можливими завдяки щедрій підтримці Уряду Сполучених Штатів Америки у співпраці з Польською Гуманітарною Акцією (РАН). Відповідальність за зміст несе ГО “Відповідальні громадяни”, і він не обов’язково відображає погляди Уряду США.

    Більше новин