Гаряча лінія: +38 (066) 567-00-16
Допомогти
    Допомогти
    Новина

    ГЗН: 7 речей, які не завжди помітні з першого погляду

    Гендерно зумовлене насильство не завжди починається з очевидного. Іноді його складно помітити навіть самій людині — за звичними фразами, контролем, фінансовою залежністю чи уявленнями про те, якими «мають бути» жінка і чоловік.

    Фахівці ГО «Відповідальні громадяни» у своїй роботі надають допомогу жінкам, родинам із дітьми та дітям, які можуть стикатися з різними формами насильства, зокрема гендерно зумовленим. Ми запитали їх, що може залишатися непомітним на перший погляд.

    1. ГЗН може починатися з того, що здається нормою

    «Жінка має терпіти заради дітей», «чоловік повинен забезпечувати сім’ю і вирішувати все», «дівчина має бути скромною» — такі установки можуть здаватися звичними й навіть не сприйматися як проблема. Але саме вони іноді формують уявлення про те, хто має більше прав, а хто повинен підкорятися.

    Тетяна Кірсанова, яка близько 9 років працює з темою ГЗН та є супервізеркою ГО «Відповідальні громадяни», зазначає, що багато гендерних стереотипів передаються з покоління в покоління. За її словами, важливо дивитися не лише на те, що відбувається у стосунках, а й на причини та мотиви поведінки кривдника.

    «Основною відмінністю гендерно зумовленого насилля є причини його вчинення та мотиви, які несе в собі кривдник».

    Тому на заняттях із ГЗН фахівці говорять із дітьми, підлітками та дорослими про стереотипи, особисті межі, рівність і безпечні стосунки — ще до того, як виникає кризова ситуація.

    2. Фраза «Я сама винна» може бути важливим сигналом

    Людина, яка переживає насильство, не завжди говорить про нього прямо. Психологиня мобільної команди ГО «Відповідальні громадяни» Тетяна Донцова серед можливих сигналів називає пригнічений стан, страх говорити, замкнутість і сильне самозвинувачення.

    «Людина може говорити: «Це все я», «Я сама винна», а іноді навіть виправдовувати чи захищати кривдника».

    Водночас жодна окрема ознака не означає, що людина точно переживає насильство. Зміни в поведінці чи емоційному стані можуть мати різні причини, зазначає Тетяна.

    3. «Чому вона просто не піде?» — не таке просте питання

    У практиці фахівців часто звертаються жінки та мами, які роками жили в ситуації залежності. Догляд за дітьми, відсутність власного доходу, житлова залежність або нерівний розподіл домашньої роботи можуть суттєво обмежувати можливість самостійно ухвалювати рішення.

    Економічна залежність сама по собі не є ГЗН. Але коли нерівність у доступі до грошей, житла чи інших ресурсів використовується для контролю, вона може бути частиною гендерно зумовленого насильства.

    «Інколи здається, що з аб’юзивних стосунків набагато простіше піти, але реальність, у якій перебувають ці жінки, — набагато складніша», — говорить соціальна працівниця мобільної команди Марія Буть.

    Тому питання «чому вона не пішла?» часто не враховує всього, що утримує людину в таких стосунках. Іноді їй потрібні психологічна та юридична підтримка, інформація про доступні послуги й час, щоб повернути відчуття безпеки та контролю над власним життям.

    4. Війна може посилити те, що вже було проблемою

    Війна змінила умови життя багатьох родин. Люди втрачають роботу, змінюють місце проживання, змушені ділити житло з родичами, які раніше жили окремо.

    «Менше особистого простору, додаткові побутові обов’язки та фінансові труднощі можуть посилювати напруження й нерівність, які вже існували у стосунках», — додає Тетяна Кірсанова.

    Але важливо розділяти причини й обставини: війна, стрес чи складне матеріальне становище не виправдовують насильства. У таких умовах особливо важливо помічати, чи не перетворюються нерівність і залежність на інструмент контролю.

    5. ГЗН може залишатися непомітним навіть для самої людини

    «Іноді людина приходить до фахівця зовсім з іншим питанням — через тривогу, труднощі з дитиною, житлову проблему чи іншу життєву ситуацію. І лише під час розмови стає зрозуміло, що за цим є ще й насильство», — розповідає Марія Буть.

    За її словами, тема насильства для багатьох залишається закритою: люди можуть боятися розголосу, не знати, куди звертатися, або ще не бути готовими говорити про те, що відбувається.

    Завдання фахівця в такій ситуації — не змусити людину розповісти більше, ніж вона готова, а допомогти їй розібратися в ситуації та зрозуміти, яка підтримка потрібна. За необхідності фахівці скеровують людей до спеціалізованих служб.

    6. Дитина може нічого не розповісти — але її поведінка зміниться

    «Дитині не обов’язково бачити насильство. Достатньо просто почути», — каже психологиня.

    Дитина може стати замкненою або агресивною, гірше вчитися, боятися повертатися додому чи постійно шукати можливість залишитися у знайомих.

    Це не докази насильства, але такі зміни — привід бути уважнішими й запитати, як дитина почувається.

    7. Насильство забирає не лише безпеку, а й відчуття контролю

    Фахівці зазначають, що насильство забирає відчуття контролю — над ситуацією, своїм простором, своїм тілом. Тому підтримка починається не з поради «вам треба зробити ось це». Спочатку важливо вислухати, не звинувачувати й дати людині можливість самій вирішувати, що для неї безпечно.

    Якщо ви помітили зміни у поведінці чи стані дитини, сусідки, колеги, подруги або іншої знайомої людини, не варто одразу робити висновки чи тиснути запитаннями. Можна просто запитати, як вона почувається, чи все добре і чи потрібна допомога.

    «Не проходьте повз», — наголошує Тетяна Донцова. За її словами, іноді достатньо запропонувати людині поговорити, побути поруч або допомогти звернутися по підтримку.

    Якщо вам або вашій дитині необхідна консультація психолога, логопеда чи юриста, звернутися по допомогу можна за номером гарячої лінії ГО «Відповідальні громадяни»: +380 66 567 00 16 (пн-пт з 09:00 до 18:00) .

    Більше новин