«Він почав посміхатися, став щасливим». Історія 14-річного Руслана та його родини після кількох вимушених переїздів

«Найважливіше для мене, щоб дитина була в порядку. Ми багато переїздили, і кожна зміна була для нього непростою», — розповідає Еліна, мама 14-річного Руслана.

Через війну їхня родина не раз була змушена залишати дім. Із Новогродівської громади вони переїхали до Покровська, потім — до Добропілля, а в листопаді 2025 року оселилися в Олександрівській громаді. 

Для Руслана кожен переїзд означав нове місце, нове оточення. Він продовжував навчатися онлайн, але через постійні переїзди потребував додаткових занять з англійської та математики, щоб надолужити навчальний матеріал. Майже не спілкувався з однолітками. Після пережитих обстрілів у хлопця також з’явилися страхи та проблеми зі сном.

«Коли ми переїхали у Добропілля, в перший день у наш будинок постраждав під час обстрілу. Чоловік і я були на роботі, а син був сам удома. Він почув, як воно летіло, і встиг сховатися в коридорі. Це сталося минулого року. Це було для мене найстрашнішим», — згадує Еліна.

Про можливість отримати допомогу від ГО «Відповідальні громадяни» Еліна дізналася випадково. У магазині, де вона працює, розговорилася з відвідувачкою та розповіла про свою родину й нещодавній переїзд.

«Я розповіла їй, що ми переїхали з Добропілля, а до цього жили в Покровську. Вона вислухала мене й сказала: “Давайте я вам допоможу”. Розповіла, що є можливість отримати допомогу і для сина, і для нас. Ця зустріч справді була дуже вчасною».

У червні 2026 року Еліна звернулася по допомогу для сина до фахівців мобільної бригади ГО «Відповідальні громадяни». Разом із кейс-менеджеркою вони визначили, що родині потрібна комплексна підтримка.

Руслан отримав одяг і взуття, почав працювати з психологом, а також відвідувати додаткові заняття з англійської мови та математики. Маму прокончультували, як укладати декларацію із сімейним лікарем. Батько звернувся до центру зайнятості, щоб дізнатися про можливості працевлаштування та перенавчання.

«Нам допомогли адаптуватися. Бо ми були постійно на стресі через переїзди та всі ці виклики. Було дуже важко. А ваші фахівчині підтримали нас і допомогли поступово прийти до тями», — говорить Еліна.

Поступово зміни стали помітними й у Руслані. Після роботи з психологом він краще справляється зі страхами та краще спить. Додаткові заняття з англійської та математики допомогли хлопцю стати впевненішим у своїх знаннях.

«Якщо раніше він казав: “Я не знаю, не розумію”, то зараз намагається відповідати, щось розповісти».

Руслан також почав більше спілкуватися з однолітками. Разом із цим у нього знову з’явилися цілі та мрії.

«Він почав посміхатися, він став щасливим. І він має цілі та мрії», — каже мама.

Одну зі своїх мрій хлопець уже здійснив — нещодавно купив електросамокат, на який відкладав гроші.

Зараз Руслан продовжує навчатися онлайн у своїй школі. Родина поступово облаштовує життя на новому місці. Після всього пережитого Еліна найбільше хоче одного — щоб її син міг просто бути дитиною: навчатися, мріяти й не боятися того, що станеться завтра.

«Миру ми хочемо найбільше. І свого житла — щоб син нормально навчався, мав дитинство, а ми просто жили. Без ракет і вибухів».

Ця публікація та допомога, про яку в ній йдеться, стали можливими завдяки щедрій підтримці Уряду Сполучених Штатів Америки у співпраці з Польською Гуманітарною Акцією (РАН). Відповідальність за зміст несе ГО “Відповідальні громадяни”, і він не обов’язково відображає погляди Уряду США.