«Я тримаюся заради дітей і їхнього майбутнього». Історія мужності матері чотирьох дітей

До початку повномасштабної війни життя Олесі було стабільним і сповненим планів. Разом із чоловіком вони працювали, розвивали власну справу, орендували будинок і відкладали кошти на власне житло. Здавалося, що майбутнє великої родини — лише питання часу.

Усе змінилося навесні 2022 року.  На той момент Олеся була на восьмому місяці вагітності та перебувала з дітьми у Чугуєві. Один із авіаударів стався зовсім поруч із місцем, де вони знаходилися. Вибух авіабомби зруйнував будівлі навколо, пошкодив житло, а пережитий стрес був настільки сильним, що жінка тимчасово втратила можливість ходити.

Незабаром родина повернулася до рідного села Пролісне Чугуївського району Харківської області, яке опинилося під окупацією. Найважчим випробуванням стали останні тижні вагітності. Для пологів Олесі дозволили виїхати до Чугуєва лише самій, без дітей. Уже через кілька днів вона була змушена повернутися назад, щоб знову бути поруч із родиною.

«Найстрашніше було розуміти, що дітям нічим допомогти. Не було ліків, засобів гігієни, найнеобхідніших речей. Ми просто чекали можливості виїхати», — згадує вона.

Через місяць сім’ї вдалося евакуюватися з окупованої території під обстрілами, польовими дорогами. Згодом вони жили у Чугуєві, Харкові та Івано-Франківській області, однак туга за рідним домом змусила повернутися до Пролісного.

Сьогодні Олеся самостійно виховує чотирьох дітей. Родина мешкає у кімнаті гуртожитку площею лише 20 квадратних метрів. Через необхідність доглядати за дітьми жінка наразі не працює, а основним джерелом доходу залишаються соціальні виплати та аліменти, яких часто недостатньо навіть для покриття базових потреб.

Саме тому гуманітарна грошова допомога, отримана в межах програми ГО «Відповідальні громадяни» у партнерстві з Acted, у рамках Консорціуму реагування, що фінансово підтримується урядом США, стала для родини своєчасною.

Отримані кошти дозволили погасити заборгованість за комунальні послуги, придбати дітям необхідний одяг і техніку для навчання. Частину допомоги Олеся спрямувала на підготовку старшої доньки до випускного та оплату її подальшого навчання.

«Для мене це не просто оплата навчання. Це впевненість, що моя донька зможе здобути освіту, професію і матиме більше можливостей у майбутньому», — говорить вона.

Попри всі пережиті випробування, найбільшу силу Олесі дають її діти. Вона з гордістю розповідає про їхні успіхи у навчанні та творчості. Одна з доньок навчається грати на гітарі  і саме такі маленькі перемоги допомагають родині рухатися вперед.

Надію жінці також дає віра у своїх рідних, які сьогодні захищають Україну.

Історія Олесі — це приклад того, як своєчасна гуманітарна допомога дозволяє родинам не лише задовольнити нагальні потреби, а й зберегти найважливіше — можливість будувати майбутнє своїх дітей навіть у найскладніших обставинах.