RS_00012
Що може викликати захоплення на війні? Люди.
26.05.2016
RS_00020
Опитне. Селище між Авдіївкою та Донецьком.
26.05.2016

єдина для нас можливість залишитися людьми – продовжувати допомагати і працювати з тими, хто вже зневірився знайти допомогу.

logo_novosti

З посту Євгена Шибалова ви вже зрозуміли, що ми перегрупувались і знову працюємо «в полях».

Це природньо для нас, іншого ми не вміємо.

Ми сто разів говорили, що в цьому конфлікті ми давно обрали «свою сторону». Наша сторона – людина.

Більшості людей притаманно все ускладнювати.

Вони шукають в нашій історії приховані мотиви, «багатоходівку» чи «гру вдовгу». Все це – марнування часу та відсутність спостережливості.

Повернемося до людини.

За майже два роки роботи ми дійшли висновку: єдина для нас можливість залишитися людьми, не «отваринитися» – продовжувати допомагати і працювати з тими, хто вже зневірився знайти допомогу.

Більшість людей зберегли в собі співчуття та людяність. Все, що нам залишається – не піддаватися емоційним поривам ненависті, роздратованості і не вдаватися до словоблудства.

Тому, починаючи з цього тижня, завдяки порадам моїх друзів з ВГ, знаменитим журналістам і вченим України, Японії, РФ, Швейцарії, Шотландії і Донецька, я почну писати про ті 24 дні, які я провела в підвалі.

Можливо, за той час, що ви всі мене читали, ви зрозуміли, що я не вмію ненавидіти і злитись.

Мої «Історії з темниці» напевне будуть написані весело та іронічно – це частина мого характеру.

Безумовно, я не буду називати справжніх імен і позивних. Поки що не буду.

Однак, дуже сподіваюся (так-так, не смійтеся!), що я зустріну цих людей знову.

І ще: у мене немає «стокгольмського» синдрому.

Кажу на той випадок, якщо деякі персонажі та ситуації здаватимуться вам занадто позитивними!

_

Марина Черенкова

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *