Дмитрий Шибалов Ответственные Граждане
Первомайське. Війна і мир
23.08.2016
Здесь живут люди. Водяное. Тоненькое. АТО
Тут живуть люди!
24.08.2016

Побутова корупція

IMG_2404

За два роки починаєш думати, що розумієш, кому потрібна допомога, а кому просто - що-небудь. "Раз дають, то і мені треба".

Приїхавши вдруге з допомогою для переселенців в гуртожиток на вулиці Красномаякській в Маріуполі, ми видавали набори з ліками, одягом і гігієною людям за списком.

Почали підходити жителі цього гуртожитку і просити телефон нашої гарячої лінії. Посилаючись на те, що активіст (!), на якого ми покладалися, Галина, не поставила їх до відома, а то і зовсім відмовилася давати наш телефон.

Пізніше ми дізналися, що Галина сама обирала, кому давати телефон, а кому - ні. Виходячи з особистого ставлення до людини. А тонометр, який ми привезли минулого разу для загального користування для всіх пенсіонерів-переселенців, вона відвезла до себе додому, в Донецьк...

- Через вас батарейки швидко сідають! - Відповідала обуреним Галина.

Мікроклімат в цьому гуртожитку, м'яко кажучи, напружений. Отримуючи допомогу, багато людей, раз у раз, скаржилися один на одного. Мовляв, мені потрібно більше, ніж йому. І розібратися в усьому об'єктивно за раз - просто неможливо. За останній час це найважче місце, де нам доводилося допомагати.

Ми обмінялися контактами з іншими переселенцями, видали привезене і поспішили виїхати. Поклавши руку на серце, повертатися туди не хочеться. А дзвінки на гарячу лінію надходять. У гуртожитку немає пральної машини. Потрібні зимові речі і медикаменти. І є ті, кому вони дійсно потрібні. Як би Ви вчинили в такій ситуації?

__

Даниїл Антончик

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *