Забравши всі історії разом, подумалося мені про наступне.
Ми знали, багато людей переживали за нас, багато людей робили неможливе, щоб мене звільнили.
Більшість цих людей ми знаємо особисто.
Ми завжди будемо їм вдячні. Завжди будемо пам’ятати.
Але були й інші люди і їх було багато.
Скажу чесно, я тільки починаю читати і «переварювати» їхню реакцію. Намагаюся зрозуміти.
Упевнена, зрозумію, вони ж люди, а всі люди, в принципі, однакові.
Я тут залишу пару скриншотів однієї людини.
Така реакція і ненависть – це також реальність війни.
Хотіла я ще декілька скриншотів виставити, але мене зупинив мій товариш по групі (вгадайте ім’я).
Поки що зупинив.
_
Марина Черенкова