Ирина из-за войны переехала из Донецка в поселок Селидовского района - Кураховка
Сім’ї які зблизила війна
04.06.2016
RS_00166
Хлопчикам не світить відпочинок, оскільки грошей ледве вистачає на «існування»
06.06.2016

Історія сьома. Частина перша

Марина Черенкова. Истории задержания

Про донецький характер без прохань «почути Донбас», або Про що мріє рядовий солдат-охоронець.

«Півслів не люблю; мізерних лукавостей не жалую; наклепами та плітками гребую. Маску надягаю лиш на маскарад, а не ходжу з нею перед людьми щоденно» (Федір Достоєвський «Записки з Мертвого будинку»)

Я вже говорила, що розслабилася, коли дізналася, що вся охорона – місцева.

Невеликий відступ.

Із самого початку конфлікту у «тих» донецьких (еліта та наближені) було нерозуміння природи конфлікту, і значне.

Я наголошувала, що у нас вдома всередині конфлікту ще й присутній дуже недооцінений факт «соціальної революції». Мені відповідали приблизно так: «Про що ти говориш, ти ж знаєш, що у нас середня зарплата була високою, ми поступалися лише Києву».

Безумовно, ми розуміємо все про «гібридну війну». І спеціалістів і аналітиків у нас вистачає в цьому питанні.

Але на самому початку, та й зараз, мене дивував факт різкого заперечення нашими донецькими елітами навіть можливості «соціальної революції» вдома.

Ті зміни охорони, які «дбали про нашу безпеку» – найбільш яскраве підтвердження не лише факту «соціальної революції», але й причин, через які вона сталася.

Так-так, не без втручання іншої країни, не сперечаюся. Але у нас вдома був створений чудовий ґрунт для того, щоби склалося все саме так.

Більшість (але не всі) експертів, журналістів, державних посадовців та донецьких, які поїхали, чітко дали визначення тим, хто залишився:

1) мирні – це колабораціоністи, які підтримують сепарів;

2) озброєні люди та люди в системі влади (де факто вона там є) – це напівосвічені, «здичавілі» чи нікчемне бидло.

Обидва визначення настільки неправильні, що мені завжди здавалося: це захисна реакція, а не чітке визначення цих груп.
Ну і самовпевненість рівня «тотальна дурість».

«Хто всі ці люди?»
(автора не знаю)
Було декілька змін охорони. Спочатку вони всі були в балаклавах. Причини, через які вони приховували обличчя, мені стали зрозумілі пізніше.

Але швидко зрозумівши, хто у них сидить, вони перестали приховувати свої обличчя.

Не часто, але ми спілкувалися. У більшості випадків приводами для короткої розмови були виводи до туалету (душу) чи роздача їжі.

Зазначу цікавий факт: в’язнів та охорону годували одним й тим самим.

Ще один цікавий факт. Я не їла 11 днів, пила тільки воду, пояснюючи це охороні тим, що я взагалі не їм м’яса.

Спочатку вони думали, що я прикидаюся. І просто відкладали м’ясо в сторону, пропонуючи мені з’їсти хоча б кашу.

Потім сказали, що якщо зі мною щось станеться, то це нікого не зачіпатиме, керівництву все одно.

Пізніше, на 12-й день, саме охорона домовилася десь, щоб у мене була їжа без м’яса.

Саме звичайні солдати віддавали мені свої салати та всі інші страви, де не було м’яса.

Віддавали бентежно, щоб приховати свою доброту. Віддавали з прихованою радістю.

Коли я почала їсти, то радість вже не приховували.

Красива Жінка постійно ставила мені запитання, як я можу з ними спілкуватися та знаходити спільну мову.

Не знаю. Мені було з ними легко. Різниця між співробітниками МДБ та ними (хоча, мабуть, вони також співробітники МДБ) була колосальною.

Відсутність брехливості, прямолінійність, швидкість дій – все це мені знайомо, і все це мій, донецьких тип характеру. Це мені близьке.

Не смійтеся, я сумую за такою прямолінійністю без «павиних танців» та експертного словоблуддя.

Один із людей, який приймав рішення у моєму визволенні, Володимир Рубан, сказав, що в мене «стокгольмський синдром».

Я не стала заперечувати, поважаю я цю людину. Але в нього не донецький менталітет.
У мене взагалі немає синдромів цих, і я зараз поясню, чому.

Реальна розмова-підтвердження.

Мрія солдата-охоронця. Розмовляю, чекаючи своєї черги в душ.

– Марино, а ти все це навіщо робила? Ти ж не на нашій стороні.

– Послухайте, ну про яку сторону Ви зараз говорите? Я робила все не одна, нас багато, ми тут виросли й робили те, що вміємо. Зброю в руки я б ніколи не змогла взяти, розумієте?

– Так, зрозуміло, але бл%дь, як ти не могла налагодити відносини з нашими зверху?

– Але ми ж не з ними працювали, навіщо мені з ними налагоджувати відносини, щоб памперси довезти? Ну Ви мені такі питання ставите, я Вас зрозуміти не можу.

– Ні, ну от скажи, бл%дь, у тебе що в голові, ти ж не дурна, такі посади займала… А чому не поїхала?

– Батьки у мене тут, а Ви б кинули своїх?

– Ні, ніколи. Чуєш, а от, сука, у тебе є мрія?

– Є, але можна я її скажу, якщо ви не будете використовувати цих слів, мені правда неприємно. Мені здається, що Ви мене цими словами називаєте.

– А, не це, забий, у мене вискакує саме. Та мрія в тебе є?

Я озвучую охоронцю свою мрію. Він мовчить секунд 15, курить. Піднімає на мене погляд і каже:

– Марино, спитай мене, яка в мене мрія.

– «Схід», яка у Вас мрія?

– Я з другом хочу після війни відкрити столярну майстерню та робити все своїми руками. Мені так подобається деревина, розумієш, вона м’яка, тепла та слухняна в роботі. Не все, звичайно… Ще б я меблі робив…
От якби війна закінчилася, і можна було б кредит взяти… (все це говориться зі словами, які я просила не говорити).

– Все буде, все закінчиться, «Схід».

– А ти б замовила меблі в мене?

– Ну, якщо б Ви добре її зробили, так, чому ні? Я не люблю все в «золоті-діамантах», а гарні дерев’яні меблі без зайвого навіть дуже.

– Марино, а до мене можна на «ти».

– «Схід», на «ти» не буду, ми не в рівних умовах, коли все закінчиться, і ми всі будемо на волі й вдома, тільки тоді.

– Можна буде на природу виїхати сім’ями, шашлик зробити… А, ти ж м’яса не їсиш… Слухай, але можна скумбрію на решітці, знаєш, як смачно?

– Можна, «Схід», знаю.

«Сходу» 29 рокі. Він повірив тоді й вірить зараз, що бореться за справедливість. Вірить щиро. Він не знає словосполучення «соціальна справедливість», але описує суть цього краще за будь-якого експерта.
__
Марина Черенкова

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *