RS_00059
Будинок для людей похилого віку та переселенців у Дружківці
30.05.2016
RS_00108
Продовжуэмо допомогати Славіку та його родині
03.06.2016

Історія шоста. Туалети, кіт та людяність.

Марина Черенкова. Истории задержания

«Ми народжені, щоби Кафку зробити бувальщиною» (висловлювання людини, ім’я якої я поки не називатиму)

Якщо б можна було показати все це у фотографіях чи фільмі, то у вас склалося б враження про зйомки художнього чи документального кіно за мотивами творів Кафки.

Наступного ранку, уважно роздивившись своїх співкамерників, я раптом побачила, що у підвалі сидять не тільки люди…

Так, так, не смійтеся. Із нами сидів кіт. Це був кіт Красивої Жінки. Він був прекрасної окраски – пряжене молоко.

У нього було два окремих горщика та спеціальна пластикова коробка, у якій він спав.

Я так зрозуміла, що Красиву Жінку привезли в підвал з усім, що було з нею в той момент. А в неї виявилося багато чого корисного, що допомогло всім нам там вижити.

Тепер постарайтеся уявити все в реальності.

Підвал. Жіноча частина клітки 2,10 на 2,80 метри. Там знаходяться дві жінки та кіт. Чоловіча частина трохи більша. Там сидять троє чоловіків.
І всі без виключення читають. Окрім кота.

Там були книги. Багато. Їх приносила охорона. Приносила одразу, тільки-но ми просили.

Власе, мене провели до якоїсь темної кімнати й сказали: «Обирай, що хочеш». У кімнаті темно, і я навмання забрала, що могла.

Книги українською мовою. Російська класика. Багато книг японських авторів у перекладі на українську. Українські казки. Велика кількість журналів «За кермом» 1975-1985 років.

І…приготуйтеся…
– Michael E. Porter COMPETITIVE STRATEGY Techniques for Analyzing Industries and Competitors, видання 2002 року, Санкт-Петербург.

– Книга Джека Траута «Репозиціонування».

Пам’ятаєте я писала: дізнавшись, що уся охорона місцева, я заспокоїлася.
Знаючи менталітет наш, донецький, я абсолютно точно розуміла, як поводитися.

Просто залишатися собою, і все. Я ж від них не відрізняюся анічим, ми усі виросли на одній землі.
Тільки я вже дуже доросла, а вони молоді люди.

Отже, подумала я:
– Я викупалася, і в мене є чиста змінна білизна, вода і сигарети. Це чудово.

– Є книжки, і мама з Ольгою Коссе передали мені окуляри. Це велика вдача.

– Я не їм, але «нічна ваза» у мене вже є (чайник для заварки), і я відкину сором, зараз не той випадок.

– Усе, що залишилося зробити – знайти способи фізичного навантаження. Це полегшить нервове напруження.

Чергового разу, коли зайшла охорона, я спитала, чи можна прибрати в приміщенні.

Мені відповіли, що так, але для початку треба прибрати в них. Один з охоронців, назвемо його «Людовик», вочевидь, вирішив випробувати мене і сказав, зо я буду прибирати туалет.

Багатьом може здатися, що прибирання туалетів та ванних кімнат навіть удома – це мука, але не для мене. Коли мене тільки взяли на держслужбу в ОДА, першого робочого дня я принесла з собою усі засоби та прибрала туалетну кімнату. І поставила туди освіжувач повітря та всі необхідні штуки.

Є маса свідків, деякі з них досі працюють у приміщенні ОДА.

Усі , хто був у мене вдома або в квартирах, у яких я жила, знають: ванна кімната та туалет, їх дезінфекція та прибирання – це для мене не просто задоволення, це щастя та всесвітнє свято.
Пояснити це я не зможу, навіть не питайте.

Тому, коли «Людовик» мені запропонував прибрати туалетну кімнату, я ледве стримала радість.

Прибрала я туалети дуже швидко та, звісно ж, якісно, чим здивувала їх. Але я просто завжди так роблю.

За те, що я прибрала у охорони, охорона дала нам усі засоби, і ми прибрали в себе: власне, темницю та туалет з маленькою душовою.

Прибравши в особистій темниці, туалеті та викупавшись вдруге (а в мене була домовленість, що якщо ми все зробимо, то нас із Красивою Жінкою поведуть викупатися після праці нашої), я сіла читати Майкла Портера та згадувати все про регіональний економічний розвиток та кластери як точки росту.

Раптом на мене напав сум. Ситуація була, м’яко кажучи, сюрреалістичною. Але я подивилася на кота, і мені стало смішно. Кіт був єдиною живою істотою, не обмеженою у своєму русі та улюбленою всіма, в’язнями та охороною.

Заради цієї маленької тварини охорона давала послаблення і в’язням.

Кіт своїм існуванням давав змогу піклуватися про нього всім. Усі люди піклувалися про тварину, навіть не замислюючись, хто ким є.

Співчуття – цю рису людина може приховувати, не показуючи іншій людині, але тварина «вириває» цю приховану рису та показує, що людина до останнього спроможна співчувати та допомагати.

Висновок: ми набагато кращі, ніж здаємося чи хочемо здаватися. Але у наш час вияв людяності вважається слабкістю чи зрадою. Цей час мине.

Минає все. Важливо, що у кожного залишиться у пам’яті, як він (вона) вели себе у той страшний час. Кожний наш вчинок створює спогади і навіть, якщо інші люди цих спогадів не впізнають, то вони все одно будуть жити всередині вас.

Наша головна мета – створювати своїми вчинками людяні спогади. Із ними нам і жити.
__
Марина Черенкова

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *