Марина Черенкова. Истории задержания
Історія четверта. Правда. Планшет. Зрада.
26.05.2016
Мариуполь помощь
Іра та троє її малюків
26.05.2016

Історія п’ята. Без назви.

Марина Черенкова. Истории задержания

Зі ста кроликів ніколи не складеться кінь, зі ста підозр ніколи не складуться докази.
Ф. М. Достоєвський «Біси»

Я не могла спати. Думок не було, я сама їх зупинила. Час також зупинився.
У клітці не було вікон та вентиляції, постійно були увімкнені обігрівачі. Не вистачало повітря.

Хтось із моїх нових сусідів дав мені ковдру. Бруд був усюди. Світло було ввімкнене 24 години на добу. Нас не виводили нікуди, окрім туалету. Спати неможливо і це виснажує.

Чітко пам’ятаю, що швидко збагнула: їсти неможна, треба пити тільки воду. Доступу вільного до туалету немає, тож їжа не потрібна.

Потім мені говорили, що мене кілька разів викликали на допити, але я цього вже не пам’ятаю. Все злилося в одну картину.

Я не була в душі більше трьох днів. Це перший досвід у моєму житті. Свій особистий запах поту я відчувала дуже сильно, але співкамерники мовчали.

Волосся, зуби, обличчя, руки – усе в бруді.

Бруд усередині мене. Бруд навколо мене.

Він як брехня – липкий та густий.

Не пам’ятаю коли, але, по-моєму, через два дні, до клітки зайшли троє чоловіків і сказали, щоб я підписала папери про своє затримання. Із ними був «Мцирі», я розповідала про нього в першій історії.

Я відповіла, що прочитати їх не зможу, немає окулярів.
Один з них швидко почав читати.

Повністю я текст не запам’ятала, тільки якісь уривки: «диверсійно-підривна діяльність» та ще щось, що зовсім не вкладалося в моїй голові.

Моя відповідь була передбачуваною: «Я нічого підписувати не буду, тому що я нічого не робила і не винна».

Хтось позаду з чоловіків вимовив: «Тоді не отримаєш передачу». Я відповіла: «Добре. Не треба. Я не збираюся нічого підписувати. Ви мене обдурили. Розмова закінчена».

До клітки увійшов «Мцирі», став навпроти Красивої Жінки та почав відкривати та закривати наручники.
Він як би грався з ними.

Красива Жінка, моя співкамерниця, рівним та ввічливим голосом попросила його припинити.
К.Ж: Можна припинити клацати наручниками?
М.: Ні.
К.Ж: Чому Ви так з нами розмовляєте? У чому ми винні?
М.: Невинних тут немає, якщо ви всі тут, значить – винні.

Тут, як каже мій син, я без дозволу «увійшла» в розмову.

Я: Якщо ви говорите, що всі, хто тут знаходиться, винні, значить усі, хто працює у ваших структурах, – брехуни.
М.: Я Вам не брехав.
Я: А хіба це має значення? Ви ж частина структури і щойно сказали, що всі, хто тут сидить, – винні. Я використовую Вашу ж логіку.

Чоловіки, що приходили за моїм підписом, повернулися та пояснили мені ще раз, що мій підпис не має значення.

Він нічого не вирішує. Я відповіла, що розумію, але підписувати нічого не буду.
Звинуваченні, які були озвучені, – нереальні. Пролунав знову чийсь голос: «Тоді не буде передачі». Я не відповіла.
Пізніше, коли вони йшли, я почула: «Ні, мужики, ну вона все правильно робить, якщо не винна, вона й не підписує».

Уся ситуація розгорталася інфернально та яскраво.
Усі пішли. Я знову відвернулася до стіни.
Хвилин за десять зайшов охоронець і віддав мені пакет. Це була передача від мами, зібрана разом з Ольгою Коссе.

Відкрила пакет. Подивилася, що є чиста білизна, чистий одяг, шампунь, зубна паста, дезодорант, вода, сигарети, горіхи та фрукти. Мамо, Олю – це було щастя, дякую!

Увечері ми з Красивою Жінкою спитали в охорони про душ.
Охоронець пообіцяв нас відвести.
Він виконав свою обіцянку.

Коли вимилась та помила голову, я дійшла наступних висновків:
1. Заморозити залишки емоцій, але не перестати бути собою – це зараз найголовніше.

2. Важливо прибрати і дуже якісно все, що мене оточує. Треба попросити охорону дати можливість усе вимити. Бажано з хлором. Цей запах у мене асоціюється з чистотою.

3. Їсти неможна, але потрібна вода та «нічна ваза».

4. Пора знайомитися ближче зі своїми сусідами та спілкуватися з ними більш тісно.

5. Охоронці – це тепер частина мого світу, про них я маю дізнатися більше також. Вони люди і всі місцеві, значить, все добре.

6. Я тут надовго. Головне «без шмарклів», оскільки як казав російський класик: «Жінка усюди повинна залишатися веселою та з добрим норовом». Цей пункт у мене вроджений, це не важко.

8. Людина залишається людиною завжди. Немає «поганих» та «хороших», люди влаштовані складніше, і тепер потрібно з ними прожити певний час.

Рекомендації:
• Не треба плакати (для тих, хто вміє плакати), цим ви засмутите своїх сусідів і більше нічого, а їм і так несолодко.
• Змушуйте себе спати, хай це буде перерваний, неміцний та неякісний сон, але це вкрай необхідно.
• Встановіть програму в голові – «кіно» та «книги», згадуйте та прокручуйте усе, що читали чи дивилися, що сподобалося та варте уваги.
• Не думайте про те, що відбувається за межами.

Ізоляція інформаційна – це один зі способів знесилення людини, однак, якщо використовувати цю ізоляцію розумно – це буде додатковим джерелом сили та нових знань.
Так, так, знань.

Саме про нові знання, навички та вміння я розкажу наступного разу.
Ну і закінчую я ось так.
«Ми живемо у небезпечний час. Чума в нашому домі. У першу чергу вона вражає скривджених та принижених, а їх так багато нині».
Борис Стругацький.

Марина Черенкова

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *