—Чому Хемінгуей?
—Вирішив, раз уже дістати важко, річ дорога, не хотів, щоб це був звичайний детектив. Хочеться щось серйозне, щоб думати, перечитувати.
—А аудіокниги пробував?
—Пробували. Тато ставив, я слухав. Але це все одно не те. Мені подобається більше самому читати, перечитувати. Так краще розумієш текст і фантазія працює.
До втрати зору Артур дуже любив читати. Він був відмінником. Нещасний випадок у школі залишив хлопчика без зору. Йому наново довелося вчитися вести свій побут, спілкуватися, читати.
Батько зробив для Артура алфавіт абетки Браеля за старого доміно. І разом із сином, буква за буквою, вивчав грамоту сліпих.
Ми привезли Артуру книгу Ернеста Хемінгуея «Прощавай, зброє». Він сам її просив – дуже хотів почати читати. Як виявилося, в Україні дуже важко дістати друковану продукцію для сліпих. Книгу довелося замовляти в Москві, де є спеціалізоване видавництво.
Артур задоволений своєю першою книгою. Ми спитали, що він хотів би ще.
— Я хочу бачити, — відповів хлопчик.
Тільки на даний момент це неможливо. І про це складніше за все чесно сказати дитині. Операції йому не допомагають. Ефекту вистачає менше, ніж на два місяці. Після чого сітківка відшаровується знов. Зараз Артур і батько сподіваються, що з’явиться новий спосіб в медицині, який зможе їм допомогти.
Дякуємо організації Y’s man international за допомогу в придбанні книги.
Дякуємо всім, хто на читає та допомагає за Вашу підтримку!
__
Дмитро Шибалов